Українці в Констанці - найбільша українська спільнота в Румунії

Влітку 1968 року новина про те, що наші болгарські сусіди збираються збудувати перший в Європі дельфінарій у рамках природного заповідника Ропотамо, а також перший на узбережжі Чорного моря, привернула увагу комуністичної влади в Бухаресті. Ініціатива належала Болгарській академії наук, дослідники якої на той час були особливо зацікавлені у вивченні дельфінів.

Приблизно в той самий період радянська влада планувала відкрити дельфінарій поблизу Москви, а також ще один у Батумі, Грузія, — теж на березі Чорного моря, як і болгари.
Однак цей неконтрольований інтерес соціалістичних країн до дельфінаріїв, що особливо проявився наприкінці 1960-х років, мав набагато глибші пояснення. Туризм та академічні питання були лише другорядними і слугували лише прикриттям.

Слід зазначити, що на початку 1960-х років у всьому світі існувало лише два дельфінарії: один у Сполучених Штатах Америки, відкритий у 1938 році неподалік від Сент-Огастіна, штат Флорида, з виходом до Атлантичного океану, і інший у Японії, відкритий у 1953 році на острові Еношіма, з виходом до Філіппінського моря і Тихого океану.

Також існують дані, що підтверджують існування в той самий період центру вивчення дельфінів у контрольованих умовах на узбережжі Південної Африки, у Порт-Елізабет, з виходом до Індійського океану.

Однак той факт, що американці вкладали надзвичайно великі суми у дельфінарій у Флориді, одразу ж привернув увагу радянських розвідувальних служб.
Радянські агенти були вельми здивовані, коли дізналися, що американці розробляють програму під назвою «Project Oxygas», у межах якої дельфінів тренують атакувати кораблі, виявляти місцезнаходження ядерних підводних човнів або виявляти сліди радіоактивної та біологічної зброї поблизу стратегічних об'єктів.

Дослідження проводилися з початку 1960-х років через спеціалізований відділ (наукова розвідка) на військово-морській базі Кі-Вест, розташованій за 750 кілометрів (466 миль) від туристичного дельфінарію в Сент-Огастіні.

Щоб замаскувати експерименти у цьому регіоні, кіностудія MGM у 1963 році випустила художній фільм «Фліппер» з дельфіном у головній ролі. Зйомки проходили у Флориді, в Сільвер-Спрінгс та Маямі.

Вся ця незвичайна інформація стривожила Москву, яка, схоже, була захоплена зненацька масштабами американських досліджень у цій галузі. Таким чином, Радянський Союз теж вступив у гонку зі створення дельфінаріїв, щоб дзеркально урівноважити потенційну стратегічну перевагу «імперіалістів».

Так, вже у 1966 році радянська влада у терміновому порядку відкрила перший дельфінарій у Севастополі, Крим, поряд із базою своїх ядерних підводних човнів. Звичайно, цей дельфінарій із самого початку був збудований для військових цілей і став доступним для широкої публіки лише після 1991 року.

Соціалістична Румунія не могла залишитися осторонь цих подій. Хоча вона не входила до складу Радянського Союзу і не була безпосередньо залучена до стратегічних планів Москви, політичне керівництво в Бухаресті вважало, що країна не повинна залишатися «в стороні» від таких розробок.

Тому наприкінці 1960-х років, після того як болгари запустили проєкт дельфінарію в Ропотамо, румунські спецслужби почали проявляти інтерес до американського дельфінарію в Сент-Огастіні.

Приблизно в цей же час бухарестська преса почала публікувати різні репортажі про дельфінарій у Флориді. У них, наприклад, розповідалося, що «дельфін Синдбад у дельфінарії у Флориді щоранку чистить зуби». Наскільки би кумедно це не звучало, навіть така інформація була цінною.

Спочатку було оголошено про будівництво дельфінарію поблизу Бухареста, в лісі Беняса, у районі Петрикань-Тунарі, де вже знаходився зоопарк. Однак пізніше з'ясувалося, що це була лише легенда прикриття.

Згодом інженер Марсель Станчю, директор Акваріума, заявив в інтерв’ю газеті Dobrogea Nouă, що в районі площі Совежа в Констанці планується побудувати великий музейний комплекс, який включатиме дельфінарій і міні-дельту.

У листопаді 1970 року на південній стороні площі Совежа розпочалося будівництво дельфінарію в Констанці. Ця подія була висвітлена газетою Scînteia — головним пропагандистським органом Румунської комуністичної партії.

Проєкт дельфінарію було доручено Управлінню з містобудування, архітектури та проєктування (DSAPC), яке на той час очолював архітектор Маріус Туту. Головним проєктувальником був архітектор Іон Теодор.

У проєкті враховувався досвід дельфінарію у Флориді. Було передбачено будівництво відкритого басейну овальної форми з бетону, об’ємом 1200 кубометрів і глибиною 4,5 метра, оточеного амфітеатром на 600 місць.

Паралельно з будівництвом дельфінарію в Констанці, з 1969 року в секретному центрі в Мангалїї проводилися експерименти з тренування дельфінів. Ці дослідження здійснювалися під контролем підрозділу військових водолазів Група 279.

Про ці експерименти вперше стало відомо в серпні 1995 року, коли газета Evenimentul Zilei опублікувала статтю «Румунія тренувала дельфінів для військових місій до січня 1990 року». У ній розповідалося, що програма була запущена в 1969 році під керівництвом контр-адмірала Григоре Мартеша.

Дельфінів навчали розмінуванню, встановленню навігаційних систем, транспортуванню боєприпасів і підтримці водолазів у бойових місіях.

У 1978 році всіх «підводних солдатів» перевели з Мангалїї до Дельфінарію в Констанці, де вони продовжили спеціальну підготовку.

На офіційному веб-сайті Дельфінарію в Констанці зазначено, що заклад розпочав свою діяльність 1 липня 1972 року. Однак насправді перші вистави з парою дельфінів, Наста і Харлі, відбулися ще на два тижні раніше — у середині червня 1972 року. Це підтверджують тогочасні газети România Liberă та Munca, у номерах від 23 та 24 червня 1972 року, а також фотографії Agerpres від 26 червня 1972 року.

Оскільки Дельфінарій працював лише в літній сезон, а взимку був закритий для публіки, його територію використовували для утримання військових дельфінів.
У 1978 році було ухвалено рішення перевести всіх «підводних солдатів» із військової бази в Мангалїї до Дельфінарію в Констанці, де вони продовжили спеціальну підготовку разом із бійцями Центру 39 водолазів.

Через це відвідувачі Дельфінарію у період з 1978 по 1990 рік, самі того не знаючи, ставали глядачами вистав за участю дельфінів, натренованих для військових завдань.

У світлі цих фактів мета та значення Дельфінарію в Констанці набувають нового контексту, який сьогодні, ймовірно, набагато легше зрозуміти, ніж тоді.

Dragos Ionescu,
https://constanta.info/construirea-delfinariului-1970-1972-a-mascat-cercetari-in-domeniul-spionajului-militar-arhitect-ion-teodor

Оставляйте ваши комментарии под статьей в телеграм-канале: https://t.me/CTUAHub/339